Єдиний реальний «успіх» режиму — внутрішній тоталітарний транзит. Проте страх перед повторною стратегічною помилкою змушує Кремль відтягувати фінальне рішення. Путін намагається зберегти всі опції відкритими, але вікно можливостей для інерційного сценарію невблаганно зачиняється.
Поки Москва контролює наратив — контроль зберігається. Але коли цей контроль слабшає, історична пам’ять стає одним із найпотужніших інструментів національного самовизначення. І саме тому офіційна історіографія так наполегливо намагається її придушити.
Так само, як після Афганістану казали, що «Союз повернувся без ніг», так і зараз можна сказати, і я процитую тут одного з російських коментаторів – «Росія повернеться з України без майбутнього...»
Поки Захід не усвідомить, що війни Росії — це не змагання за ресурси, а боротьба за право переписати історію, він програватиме не танкам — а концепціям. Кремлівська шизофренія — це не патологія. Це стратегія, глибоко вкорінена, ідеологічно освячена, апокаліптично мотивована.
Вони прямують до великої депресії, швидкість процесу залежить від України та союзників. Ми не маємо допускати щоб тези російської пропаганди проникали до кабінетів та розуму наших союзників. Якщо війна не зупиниться, у РФ немає можливості зійти з цієї «каруселі» без фатальних втрат сумісних зі сценаріями розпаду РФ.
Ми маємо справу з явищем, яке розвивається в одному з нами спільному часовому континуумі. Рашизм на наших очах формується (під впливом внутрішніх та зовнішніх обставин) у тоталітарний режим зі своєю ідеологією. І робить це досить швидко.
Основне питання для дослідників міжнародних відносин щодо пояснення причин російської агресії у другій половині 20-го та протягом 21-го століття полягає в тому чи можна цю агресію віднести до ідеології чи до притаманного Росії імперіалізму?
Я розумію, що це лише постановка задачі. Відповідь на питання що нам робити з Росією. Складніше буде з відповіддю на питання як це зробити технологічно? Моя попередня відповідь – поетапно, поліваріантно і гнучко. Але вже зараз треба тримати в оперативній пам'яті цю стратегічну мету.
Увечері 28 жовтня 2024 року на велелюдному мітингу опозиція заявила що цього разу точно не збирається брати мандати і вимагає «провести вибори заново, але провести їх має міжнародна виборча адміністрація». В принципі, такі прецеденти були – у державах які називають failed state, держави неспроможні провести навіть вибори.
Перші результати з виборчих дільниць були шокуючими. І не тільки для штабу президентки Майі Санду, а й для тих кого у нас називають єврооптимістами. До ранку баланс голосів за і проти підтримки членства Республіки Молдова в ЄС дещо вирівнявся: 50.46% віддали свої голоси за, а 49.54% проти. Формально перемога, а фактично ініціатори пройшли по тонкому льоду, залишаючи за собою глибокі тріщини.
Є лише один спосіб порятунку світу від російської війни - обірвати з РФ усі залежності, тримати їх на відстані високоточного пострілу, а то й відгородитися від неї вогневим валом. І перейти від стратегії контролю зовнішньої ескалації, яка вже провалилася, до контролю ескалації внутрішньоросійської, бо тільки вона прискорить закінчення цієї трагедії.
Кремлівський диктатор Володимир Путін під час звернення до Федеральних Зборів РФ знову озвучив погрозу про застосування Росією ядерної зброї. Цього разу приводом для таких дій, за словами Путіна, може стати намір країн НАТО відправити військових в Україну.
Режим намагається забетонувати будь-які щілини, крізь які може прорватися невдоволення населення. Розбудова тоталітаризму ведеться прискореними темпами. Втім, і ризики бунту зростають. Хоч горизонт такого бунту наразі і не виглядає близьким.
Національний склад Башкортостану специфічний. Найбільшою групою є росіяни – 37,5%, другими за кількістю — башкири (31, 5%), а третьою – татари (24, 2%). Тобто, "стійкість" російського домінування в регіоні залежить від характеру башкирсько-татарських взаємин.
Вертикальний конфлікт залишається актуальним для РФ. І з денонсуванням неформалізованих угод Путіна з населенням та елітами його гострота зростатиме. Росія перебуває на етапі кількісного накопичення невирішених внутрішніх проблем. За таких умов тригером масштабної кризи може стати будь-яка подія.
“Братні народи” і все це – форма експансії великих держав, які, в принципі, хочуть домінувати. Це чисто російський наратив, їхня вигадка. Живучість цього міфу залежить від того, якою буде Росія. У РФ поки що немає якихось явних передумов ні для дезінтеграції, ні для зміни режиму. Хоча такі країни, як правило, такі стійкі-стійкі – а потім раз, і ламаються.
"Ми можемо цього не розуміти, але в Росії продовжують робити вигляд, що проводять легітимні справжні вибори президента. І це вочевидь їм самим якось психологічно потрібно, - каже Апострофу співробітниця Інституту трансформації Північної Євразії Ірина Павленко, - Також їм треба мати легітимність в очах зовнішнього світу.
У російському офіціозі чітко вкорінений термін "традиційні релігійні конфесії", хоча він жодним чином не окреслений в законодавстві. Мається на увазі, що вірування послідовників світових релігій (християнства, ісламу, буддизму) та юдаїзму є "історично вкоріненими" у Російській Федерації, натомість всі інші – "привнесені ззовні" і тому "чужорідні".
Історія, що призвела до збиття цивільного літака в небі між Москвою та Санкт-Петербургом із Євгеном Пригожиним та Дмитром Уткіним на борту розпочалася, насправді, ще восени 2022 року. Тоді, незадоволення Путіна ходом війни в Україні вилилося у масштабну антигенеральську інформаційну кампанію, фронтменами якої стали Пригожин та Рамзан Кадиров.
Група впливових генералів російських спецслужб усвідомлює безперспективність продовження гарячої фази війни з Україною і гібридної чи «холодної» війни із Заходом. Виходу з глухого кута заважає незграбна фігура Путіна. Мало того, що з ним не хочуть вести переговори, він сам не хоче визнавати свою помилку й продовжуватиме війну скільки зможе.
Найкращий сценарій, що наближає нашу перемогу, або убезпечує майбутнє наших дітей від повторення війни – це розпад росії. Тому пригожинський бунт більшістю українців був сприйнятий як початок громадянської війни в рф. Ця війна стала б, одночасно, і шляхом до розпаду росії, і помстою за смерті українців.
Імперії руйнуються через перенапруження сил. Найчастіше – під час воєн. І внаслідок воєн. Особливо, воєн на виснаження, які тривають неспівмірно довго як для досягнення поставлених перед ними цілей. Головним був не фізичний марш, а вторгнення в інформаційний простір РФ. Тепер все можливе і нічого не заборонено.
Російській імперії наприкінці 1990-х - початку 2000-х вдалося зупинити власний розпад, акумулювати внутрішні ресурси, вибудувати нову жорстку управлінську вертикаль і, врешті-решт, перейти до спроб відновитися.
Путін від мюнхенської промови 2007 року досить відверто озвучував свої плани, бажання, претензії до світу. Але його слова були настільки несумісні з уявленнями про допустиме в цивілізованому суспільстві, про раціональне і просто людяне, що усвідомлювати їх як реальну мотивацію для майбутніх дій було вкрай складно.
Мережеві дискусії останніх днів для багатьох українців відкрили феномен того, що росіяни-"антіпутіністи" можуть бути не меншими, а то й більшими українофобами, ніж властиво прихильники Путіна.