Основне питання для дослідників міжнародних відносин щодо пояснення російської агресії в другій половині 20-го та протягом 21-го століття полягає в тому, чи можна цю агресію віднести до ідеології чи до притаманного Росії імперіалізму.
Якщо дослідник вважає що СРСР розширювався лише завдяки ідеї комуністичного глобалізму, то немає жодних підстав для посткомуністичної Росії з самого початку в 1990-х рр. силою здійснювати свою волю щодо молдавського чи грузинського народу, що вона й робила.
Агресію Сталіна, Єльцина чи Путіна пов’язує не спільна політична ідеологія, бо вони її не поділяли, а радикальний етатизм – шанування держави як найвищої політичної цінності. Який би лідер не сів на цей трон, приплив несе його до того самого пункту призначення.
Росія – це все і все – це Росія, це політичне Євангеліє Кремля через різні політичні епохи. Постійна корумпованість влади на всіх рівнях не має відношення до центральної позиції держави в політичному пантеоні.
Тому, якщо дослідник не розуміє російського етатизму, він може дійти висновку, що комуністична Росія була агресивною лише через комуністичну ідеологію, а росіяни після неї були агресивними тому, що хотіли мати стабільний задвірок у своєму регіоні.
Ця Росія – чисто теоретична західна вигадка. Сильно централізована та мілітаризована Росія, яка лише хоче мати власну сферу впливу, і тоді вона перестане становити небезпеку. Після чого може початися торгівля, капіталізація для всіх. Так не працює російський етатизм.
Держава та зона її влади продовжують розширюватися, поки не зупиняться ззовні або не розпадуться зсередини. Сталін зупинився в Німеччині бо далі йти не міг. Згодом його спадкоємці намагалися зруйнувати Захід зсередини країн щоб продовжити експансію.
Єльцина зупинила внутрішня боротьба, але він зумів зберегти кордони держави недоторканими і навіть ненадовго вторгнутися до сусідів Росії – Молдови та Грузії. Його спадкоємець Путін використав цю базу влади щоб знову розпочати експансію.
Де Путіна зупинять залежить виключно від Заходу, єдиної сили, яка здатна його зупинити. Його можуть зупинити на сході України, можуть зупинити на польському кордоні або його, або його спадкоємців, знову зупинять у Німеччині.
Якщо централізована та мілітаризована Росія продовжує існувати, її експансія не закінчиться. Немає природної сфери впливу яка б задовольняла нескінченну спрагу бога-держави. Розширення може відбуватися поетапно, але воно не завершиться доки його фізично не зупинять.
Тільки ті хто зазнає нападів Росії, або ті, хто живе і дихає Росією, незалежно від національності, можуть порадити, як будувати стратегію проти Росії. Загальні теоретики не можуть вигадати відповідної стратегії, а згадка про пістолет Чехова в інтерв’ю не зараховується.
Якщо розуміти російський етатизм, то неважливо, наплювати Вашингтону на Україну, Кавказ чи Балтію, бо Росія не збирається зупинятися. Якщо він буде виснажений у військовому плані, він використовуватиме пропаганду та саботаж, щоб підготувати поле для нових експансій.
Незацікавленість Заходу та годування Російської імперії новими вотчинами не зроблять її більш доброю. Тому жертвувати Україною нерозумно. Це не буде остання жертва, поки існує централізована, мілітаризована Росія.