Як розвиватимуться події у РФ у політичній площині? Який сценарій переформатування влади буде обрано? І якою є основна мета президентських виборів у березні 2024 року?
Повномасштабну війну Путін розв’язав, оскільки чітко розумів: у двополярному світі США-Китай максимум, що отримала б Росія, — дозвіл від Китаю на певні поліцейські функції, і то лишень на частині пострадянського простору. Мрія про триполярний світ, де Росія попри технологічну відсталість зможе створювати точки напруження у різних куточках світу в обмін на новий переділ територій впливу ставала неможливою без яскравого і швидкого конфлікту. То ж Україну було обрано саме як точку входу до цього уявного триполярного світу — ідеї-фікс Путіна, крізь призму якої і варто оцінювати його плани та можливості.
Слід підкреслити, що сьогодні Росія не є васалом КНР і навіть створює ряд проблем Пекіну (узяти хоча б заяви про будівництво АЕС в Буркіна-Фасо). Китай лише будує альтернативу для сухопутного коридору до ЄС в обхід РФ, а участь у створенні північного морського шляху для КНР наразі неможлива без кооперації з Москвою. Водночас “поворот на Схід” та втрата доступу до цілого ряду західних технологій може призвести до того, що вже за кілька років Росія стане технологічно залежною від Китаю у цілому ряді галузей, що формують економіку ХХІ сторіччя (від телекомунікацій до спецобладнання).
Що ж до виборів у США, то попри політичну турбулентність та переможні реляції росіян про швидке припинення допомоги Україні, навіть перемога Трампа не зупинить підтримку Києва, а “формула миру” від Трампа напевне передбачатиме ультиматум обом сторонам.
У самій Росії Путіну вдалося перевести економіку на воєнні рейки, тож за рахунок погіршення життя пересічних росіян країна відносно спокійно пройде 2024 рік. Нараз 42% росіян зазначають, що рівень їхнього життя погіршився, за рік ця цифра може зрости до 50%. Це не стане причиною заворушень, однак “чорні лебеді” різної форми (насамперед економічного та соціального характеру) будуть частішими, аніж у 2023. Окрім того, економіка РФ практично пройшла пік росту і без завезення великої кількості робітників резервів для розвитку майже нема.
У Кремлі усвідомлюють ці загрози, тож їх необхідно враховувати під час побудови прогнозів нарівні із ідеєю триполюсного світу. Сьогодні можна припустити, що в середині 2024 року Путіну буде вигідно розпочати переговорний процес, результатом якого мало б стати закріплення кордонів по лінії фронту (в Кремлі вважають, що до того часу вдасться вийти на адмінкордони Донецької та Луганської областей), часткове зняття санкцій та повернення західних технологій до РФ, зняття персональних санкцій проти Путіна. Плюс — гарантії не вступу України до НАТО. В іншому випадку війна заходить на новий виток (умовно, мінімум ще рік).
Росіяни активно готуються до такого розвитку подій, тоді як Україна розглядає свою формулу миру, відкидаючи план “Б”. Головне питання: наскільки українській дипломатії вдасться утримати західну коаліцію саме у межах української формули миру. Наразі вірогідність такого сценарію можна оцінити як 60 на 40. Хоча головний “чорний лебідь” України – повернення активної внутрішньої політики.
Президентські вибори в РФ виглядають формальністю з погляду очікуваного результату. Їхнім підсумком має стати завершення трансформації режиму. За задумом Кремля, навколо якого формально є консенсус всіх веж, відлік довічного одноосібного правління Путіна має розпочатись 17 березня 2024 року.
У серпні 2023 року, відповідаючи на питання The New York Times про вибори-2024, прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков заявив: “Наші президентські вибори – це не зовсім демократія, це дорога бюрократія. Містер Путін буде переобраний наступного року з більш ніж 90% голосів”.
Пєсков позначив верхній поріг бажаного для Кремля результату. Провладні політтехнологи час від часу на умовах анонімності повідомляють медіа, що нижній поріг – 80% голосів за Путіна при високій явці.
Ще одне важливе повідомлення від Пєскова: кампанія-2024 буде виборами лише формально. І не так через відсутність звичної для демократичних виборів конкуренції, як через кінцеву мету. Ці вибори – не черговий ритуал легітимізації путінської влади. Кремль розглядає їх як останню кампанію Путіна, що має ознаки виборів. Фіксація і демонстрація “всенародної підтримки” правителя Росії має наочно довести: доки Путін живий, сенсу у виборах немає – це тільки “дорога бюрократія”.
Кремль прагнутиме забезпечити Путіну результат, що можна позиціонувати як вотум абсолютної довіри до правителя Росії. І вже з позицій цього результату спробує завершити процес формування довічної одноосібної влади Путіна. Наразі невідомо, як буде легітимізовано цю владу в подальшому. Якщо Путіну вдасться зберегти контроль над Росією на рівні нинішніх параметрів, виборча кампанія у 2030 році може і відбутись. Але – виключно як проміжне підтвердження “стратегічного вибору Росії”, зробленого в 2024 році. В інших випадках можливі гібридні сценарії “перезатвердження влади” залежно від ситуації.
Потенційні опції:
Матеріал є частиною дослідження “Росія-2024. Політичні, економічні та соціальні перспективи”, підготовленого за участі “ДС”.
Продовження тексту доповіді тут.