«Щоб тримати Північну Євразію під контролем Москви потрібна централізована держава. Централізована держава генерує тоталітарну пропаганду. Тоталітарна пропаганда веде до зовнішньої агресії, внутрішніх репресій та загального колапсу.
Відмова від централізованої держави-імперії може трансформувати простір Північної Євразії у мережу нових держав-націй, які збалансовуватимуть одна одну мілітарно, співпрацюватимуть і конкуруватимуть економічно, а також братимуть участь в європейських чи азійських інтеграційних проектах».
Єдиний реальний «успіх» режиму — внутрішній тоталітарний транзит. Проте страх перед повторною стратегічною помилкою змушує Кремль відтягувати фінальне рішення. Путін намагається зберегти всі опції відкритими, але вікно можливостей для інерційного сценарію невблаганно зачиняється.
Поки Москва контролює наратив — контроль зберігається. Але коли цей контроль слабшає, історична пам’ять стає одним із найпотужніших інструментів національного самовизначення. І саме тому офіційна історіографія так наполегливо намагається її придушити.
Так само, як після Афганістану казали, що «Союз повернувся без ніг», так і зараз можна сказати, і я процитую тут одного з російських коментаторів – «Росія повернеться з України без майбутнього...»
Поки Захід не усвідомить, що війни Росії — це не змагання за ресурси, а боротьба за право переписати історію, він програватиме не танкам — а концепціям. Кремлівська шизофренія — це не патологія. Це стратегія, глибоко вкорінена, ідеологічно освячена, апокаліптично мотивована.
Вони прямують до великої депресії, швидкість процесу залежить від України та союзників. Ми не маємо допускати щоб тези російської пропаганди проникали до кабінетів та розуму наших союзників. Якщо війна не зупиниться, у РФ немає можливості зійти з цієї «каруселі» без фатальних втрат сумісних зі сценаріями розпаду РФ.